21.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 4
Валерій Загороднюк
Valerii Zahorodniuk
Розвиток філософської антропології у Київській світоглядній шко лі
Development of philosophical anthropology in Kyiv Weltanschauung School
abstract |
view |
rights & permissions
Статтю присвячено розвитку філософської антропології у Київській світоглядній школі. Показано, що у дослідженнях, присвяченій цій школі, спостерігаємо певні розбіжності. Вони стосуються як часу виникнення цієї школи, так і її фундаторів. Переважна більшість до- слідників вважають фундатором Київської світоглядної школи Володимира Шинкарука і датують її виникнення з оприлюдненням 1969 року програмних принципів і засад світогляд- ного напрямку у філософії. Водночас існує й інша точка зору щодо виникнення Київської сві- тоглядної школи. Її появу деякі дослідники пов’язують з іменем Павла Копніна, у якого та- кож був помітний потяг до людиноцентрованого філософування. Прикметними є і спроби подолати ці розбіжності, об’єднавши власне світоглядний та логіко-гносеологічний підходи. У зв’язку з цим говорять про Київську світоглядну-гносеологічну школу. На мій погляд, біль- ше підстав вважати фундатором Київської світоглядної школи саме Володимира Шин ка ру- ка, який започаткував дослідження «людина — світ людини», що становить осереддя світо- гляду, у межах марксистської філософії. В українській філософській думці антропологічний поворот Київської світоглядної школи відбувся не на порожньому місці. Представники цієї школи, насамперед її фундатор В. Шинкарук, з одного боку, певною мірою продовжували ан т ропологічну традицію українського «кордоцентризму», «філософії серця» Г. Сковороди та П. Юркевича, з іншого боку, їхня філософська спадщина дивним чином віддзеркалює мейн- стрім сучасної філософії, а саме поворот від гносеології до антропології, до онтології світу буття людини. Варто розмежовувати розуміння філософської антропології у вузькому і ши- рокому значенні. У вузькому значенні під нею розуміють філософську дисципліну, що склалась у 1920 —1930-ті роки і репрезентована іменами М. Шелера, А. Ґелена, Г. Плеснера. У широ- кому значенні філософська антропологія — це філософська рефлексія над людиною взагалі. У зв’язку з цим розглянуто такі ключові проблеми філософської антропології, як трансцен- денція людини, її ідентичність, цілепокладання як спосіб людської реалізації.
The article is dedicated to the development of philosophical anthropology in the Kyiv Weltanschauung School. It is shown that in studies devoted to this school there are certain differences. They concern both the time of the school's founding and its founders. The vast majority of researchers consider Volodymyr Shynkaruk to be the founder of the Kyiv Weltanschauung School and date its emergence in 1969, when the principles of Weltanschauung School were promulgated. At the same time, there is another point of view on the abolition of this school. Some researchers associate its appearance with the name of Pavlo Kopnin, who also had noticeable humanistic motives for philosophizing. Attempts to combine Weltanschauung and logical- epistemological approaches are also noticeable. In this connection it is talked about Kyiv Weltanschauung- Epistemological School. In my opinion, there are more reasons to consider Volodymyr Shynkaruk, the founder of the Kyiv Weltanschauung School, who initiated the study of man - the world of man, which is the core of the Weltanschauung .In Ukrainian philosophical thought, the anthropological turn Kyiv Weltanschauung School took place not on blank space. Representatives of this school, first of all its founder Volodymyr Shynkaruk, continued to some extent the tradition of "philosophy of heart" of H. Skovoroda and P. Yurkevich, on the other hand, their philosophical heritage strangely reflected the mainstream of modern philosophy, namely the turn from epistemology to anthropology, to the ontology of the world of human existence. It is necessary to distinguish between the understanding of philosophical anthropology in the narrow and broad sense. In a narrow sense, it is understood as a philosophical discipline that developed in the 20-30 years of the 20th century and is represented by the names Scheler, Helen, Plesner. In a broad sense, philosophical anthropology is a philosophical reflection on man in general. In this regard, such key problems of philosophical anthropology as human transcendence, its identity, goal-setting as a way of human self-realization are considered.
|
|
|
22.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 4
Валерій Загороднюк, Галина Ковадло
V. Zahorodniuk
Вища школа філософії
High School of Philosophy
|
|
|
23.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 4
К. Зборовська, К. Сігов, Н. Вяткіна, В. Малахов, Ю. Іщенко
Xenija Zborovska
«Філософська думка». Живий дух спілкування
“Philosophical thought”. The living spirit of communication
abstract |
view |
rights & permissions
Коли йдеться про багатолітню історію Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, неможливо не сказати про видання цього Інституту – нашу «Філософську думку», яка впродовж десятиліть змінювала філософський ландшафт нашої країни. У цьому невеликому матеріалі я вирішила приділити увагу свідченням про дуже цікавий і неймовірно насичений період життя як журналу, так і нашої країни – період кінця 80-х та 90-х років. Костянтину Сігову, Наталії Вяткіній, Віктору Малахову, Юрію Іщенку, Володимиру Паніотто, Миколі Чурилову та Євгену Головасі, які мали колись й досі мають вагоме значення для журналу «Філософська думка», було поставлено одне питання «Чим для Вас була «Філософська думка» в 1990-ті роки?». Раді представити читачам багатоголосся спогадів про журнал, які сплітаються в єдину історію – історію, яку ми й досі пишемо, історію становлення філософської думки в Україні.
|
|
|
24.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 4
Наталія Вяткіна
Nataliia Viatkina
Пам’ять з погляду логіки і семіотики
Memory in Terms of Logic and Semiotics
abstract |
view |
rights & permissions
Феномен пам’яті розглядається як компонент, імпліцитно присутній у процесі інформаційної комунікації. Наведено коротку типологію видів пам’яті, які утворюють референційне поле так званої семантичної пам’яті. Через підходи Ю. Лотмана та Р. Якобсона розглядаєть ся класичне уявлення про час, що тісно пов’язане з пам’яттю. Основна увага приділяється тому, як можна розглядати пам’ять у межах та за допомоги логіки. Як один зі шляхів роз в’язання цього питання пропонується застосувати інструменти часової логіки через аналіз праць видатного українського логіка Анатолія Ішмуратова (1946–2017). Розглянуто класифіка- ції часів О. Єсперсена, Г. Райхенбаха, В. Буля. Проаналізовано суб’єктивну й об’єктивну осі орієнтації, що лежать в основі календарів, діаграм і шкал як фраґментів часу. На думку Іш му- ра това, ці інструменти — схеми, діаграми тощо — можна вважати мовами. Мож ли вість мовної об’єктивації значення визначає зв’язок логічного висновування, а отже, структуру- вання семантичних царин, якими є спогади, засобами логічної мови та відповідно до її струк- тур. Досліджуючи логічні та пізнавальні умови дії, Ішмуратов продовжував розвивати ідеї часової логіки та обґрунтовувати можливості їх застосування до пояснення психологічного сприйняття об’єктивного часу. Він будував схему семантичних зв’язків пам’яті як психоло- гічного акту, що відтворює життєвий шлях особистості; він розрізняв спогади та «псевдо- спогади», які разом впливають на переоцінку минулих подій, формують досвід особистості та її здатність конструювати альтернативи майбутнього. Особливе місце в дослідженнях Ішмуратова займає його експлікація часової тризначної логіки та застосування часових мо дальностей до аналізу так званих перехідних станів. Подальше вивчення таких підходів мог ло б допомогти раціональному осмисленню пам’яті та дати цікаві результати.
The phenomenon of memory is considered as a component implicitly present in the process of information communication. A short typology of memory kinds that form a referential field around so-called semantic memory is given. Through the approaches of Yu. Lotman and R. Jacobson, the classical notion of time is considered through the relationship "Past-Present-Future", which is closely related to the problems of memory. The focus is on how could the memory be considered within logic and by means of logic? As one of the ways of solving the point, to apply the tools of tense logic to the problem through the analysis of the works of Anatoly Ishmuratov (1946—2017), a prominent Ukrainian logician, is proposed. The classifications of the tenses by O. Jespersen, H. Reichenbach, W. Bull are considered. The subjective and objective axes of orientation, which form the basis of calendars, charts and scales, as fragments of time, are analyzed. According to Ishmuratov, these instruments — schemes, diagrams, etc. can be considered languages. The possibility of language objectification of meaning determines the relationship of logical inference, and thus the structuring of semantic areas, which are memories, by means the language of logic and in accordance with its structures. Through the study of logical and cognitive conditions of action, A. Ishmuratov continued to develop ideas of tense logic and their application to explain the psychological perception of objective time. He construed a scheme of semantic connections of memory as a mental act that reproduces the life path of the individual; he distinguished between memories and "pseudo-memories", which together influence the reassessment of past events, shape the individual’s experience and his ability to construe alternatives to the future and reasoning about it. A special place in A. Ishmuratov’s research is occupied by his explication of temporal three-valued logic and application of temporal modalities to the analysis of so-called transient states. Further study of such approaches could help to make sense of rational explication of memory, testimonies, reminiscences of past events and give interesting results.
|
|
|
25.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 4
І. Андрущенко, А. Богачов, В. Кебуладзе, А. Лой, О. Панич
І. Andrushchenko
Як перекласти Гайдеґера українською? Зміст contra форма
How to translate Heidegger into Ukrainian? Meaning contra form
abstract |
view |
rights & permissions
У цьому числі «Філософської думки» ми публікуємо матеріали семінару «Лабораторії науко- вого перекладу», який був присвячений обговоренню українського перекладу твору Мартина Гайдеґера «Буття і час». Семінар відбувся 17 червня 2021 року в бібліотеці Ґете-Інституту в Києві за підтримки громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», Між- на родного фонду «Відродження», Ґете-Інституту та видавництва «Темпора», а також у партнерстві з Українським центром міжнародного ПЕН-клубу. Текст українського пере- кладу представив перекладач твору Андрій Богачов. Експертами були Ігор Андрущенко й Анатолій Лой. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе.
У цьому числі «Філософської думки» ми публікуємо матеріали семінару «Лабораторії науко- вого перекладу», який був присвячений обговоренню українського перекладу твору Мартина Гайдеґера «Буття і час». Семінар відбувся 17 червня 2021 року в бібліотеці Ґете-Інституту в Києві за підтримки громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», Між- на родного фонду «Відродження», Ґете-Інституту та видавництва «Темпора», а також у партнерстві з Українським центром міжнародного ПЕН-клубу. Текст українського пере- кладу представив перекладач твору Андрій Богачов. Експертами були Ігор Андрущенко й Анатолій Лой. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе.
|
|
|
26.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 4
Володимир Фадєєв
Volodymyr Fadeev
Відділ філософських проблем етносу та нації: у напрямку до між дисциплінарного синтезу
Department of Philosophical Problems of Ethnos and Nation: Towards Interdisciplinary Synthesis
abstract |
view |
rights & permissions
Соціально-філософське осмислення етнічних і національних процесів завжди викликало інтерес співробітників Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. У 1990-ті роки було створено сектор філософії і соціології етносу і нації, а 2005 року – сектор (з 2010 року – відділ) філософських проблем етносу і нації. Головними напрямками його роботи стали оновлення та вдосконалення уже опанованих теоретико-методологічного інструментарію вивчення етнічних і національних процесів та розробка нових дослідницьких засобів, систематизований аналіз впливу ґлобалізаційних перетворень на соціокультурні, соціально-політичні та національні практики, а також філософсько-методологічні засади розв’язання соціальних і політичних проблем у сучасному світі. Наразі співробітники відділу досліджують вплив на процеси соціальної інтеґрації ціннісно-смислових засад та морально-етичних настанов та уявлень, за підставі яких національна спільнота усвідомлює та осмислює власне існування у суспільстві.
Socio-philosophical understanding of ethnic and national processes has always aroused the interest of the staff of the H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine. In the 1990s, there was created sector of philosophy and sociology of ethnos and nation, and then, in 2005, there was created sector (since 2010 - the department) of philosophical problems of ethnos and nation. The main directions of his work were updating and improving already mastered theoretical and methodological tools for studying ethnic and national processes and developing new research tools, systematic analysis of the impact of globalization on socio-cultural, socio-political and national practices, as well as philosophical and methodological principles of social and political problems in the modern world. Currently, the staff of the department is researching the impact of value-semantic principles and moral and ethical guidelines and ideas on the processes of social integration, their contribution to the awareness and understanding of the own existence in society by national community.
|
|
|
27.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
До читачів
Editorial
|
|
|
28.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Переднє слово
Foreword
|
|
|
29.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
С. Фримен, Ф. Петит, Т. Поґе, Д. Мілер
S. Freeman
Опитування «Філософської думки» Джон Ролз та сучасна політична філософія (С. Фримен, Ф. Петит, Т. Поґе, Д. Мілер)
“Philosophical Thought” Survey: John Rawls and contemporary political philosophy (S. Freeman, F. Pettit, T. Pogge, D. Mil ler)
|
|
|
30.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Денис Кірюхін
Denys Kiryukhin
Шлях до «теорії справедливості»: праці Джона Ролза 1940-х — початку 1950-х років
The path to “A Theory of Justice”: works by John Rawls of the 40s — early 50s
abstract |
view |
rights & permissions
За багато років, що минули з того часу, як Джон Ролз видав свою працю «Теорія справедли- вості» (1971), в академічних колах сформувалося і набуло великого поширення ставлення до Ролзової теорії як до нового етапу розвитку локівсько-кантівської ліберальної традиції. Однак після того, як нещодавно було відкрито для дослідників папери Ролза в Архіві Гар вард- ського університету, стало зрозуміло, що усталене уявлення є не зовсім точним. Вивчення ранніх праць Ролза, значна частина яких залишається неопублікованими, дало змогу об’єм- ніше побачити етапи та особливості формування його теорії й загалом по-новому подиви- тися на історію розвитку політичної філософії в ХХ столітті. В центрі уваги цієї статті праці Ролза, написані в 1940-х — першій половині 1950-х років, до поїздки Ролза в Окс форд, коли завершується його «вітґенштайніанський поворот» (П. Маккензі Бок), а от же, їх виправ- дано можна розглядати як окремий етап розвитку його думки. Тому вони становлять неабиякий інтерес для дослідження. Ана ліз ранніх праць Ролза дав змогу побачити, що ба зові концепти Ролзової теорії справедливості починають формуватися ще до його поїздки в Оксфорд. В цих працях Ролз ще не звертається власне до теми справедливості, про те в них закладаються основи для концептів «добре впорядковане суспільство», «вихідна позиція», то го тлумачення обставин справедливості, що ми його знаходимо в «Теорії справедливості». І хо ча після війни Ролз відмовляється від релігії, наслідком чого став пошук ним базових етичних принципів справедливої кооперації, які можна обґрунтувати раціонально, у своїх подальших працях він зберігає загальну орієнтацію на соціальний ідеал, уявлення про який він формує у 1940-ві роки в межах традиції неоортодоксальної протестантської теології.
Over the many years that have passed since John Rawls published “A Theory of Justice” (1971), researchers have considered Rawls’s theory to be a new stage in the development of the liberal tradition of Locke and Kant. However, after Rawls’s papers were opened at the Harvard University Archive, it became clear that this established idea is not entirely accurate. Studying Rawls’s early works, most of which are still unpublished, allowed to see more comprehensively both the stages and the features of the formation of his theory and, in general, to look at the history of the development of political philosophy in the twentieth century in a new way. The focus of this paper is on the works of Rawls, written in the 40s and the first half of the 50s. They are still poorly studied. Moreover, since we are talking about works written before Rawls’s trip to Oxford, when his “Wittgensteinian turn” (P. Mackenzie Bock) was completed, we can consider them a separate stage in the development of his thought. They are undoubtedly of interest to researchers. An analysis of early works by Rawls makes it possible to see that he was beginning to form the basic concepts of the Rawlsian theory of justice even before his trip to Oxford. In these works, Rawls has not yet studied the topic of justice itself; nevertheless, they lay the foundations for the concepts of a “well-ordered society” and the “original position”, the interpretation of the circumstances of justice that we find in “A Theory of Justice”. And, although after the war Rawls renounces religion, resulting in his search for basic ethical principles of fair cooperation that can be rationally justified, he nevertheless retains in his further works a general orientation towards the social ideal, which he formed in the 40s within the tradition of neo-orthodox Protestant theology.
|
|
|
31.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Марія Рогожа
Mariya Rohozha
Перехресний консенсус у просторі суспільної моралі (Про політичний конструктивізм Джона Ролза)
Overlapping consensus in the space of public morality (on John Rawls’s political constructivism)
abstract |
view |
rights & permissions
Увагу у статті зосереджено на розгляді моделі перехресного консенсусу у просторі суспільної моралі та можливостей її практичної реалізації задля розбудови суспільної згоди. У пошуках надійних механізмів суспільної єдності Джон Ролз розрізнює всеохопні моральні доктрини та політичні доктрини як переконання в межах приватної та публічної сфер відповідно. Пе ре- хресний консенсус забезпечує суспільну згоду в публічному просторі (щодо політичних докт- рин), залишаючи поза своєю орбітою переконання приватної сфери (всеохопні моральні докт- рини). Моральні цінності перехресного консенсусу утворюють сферу суспільної моралі, діє ву в конкретно-історичному демократичному суспільстві, яке Ролз називає добре впорядкованим суспільством. Конкретно-історичний характер добре впорядкованого суспільства зумов- лений відповідною фоновою культурою, яку можна імплікувати як досвід громадянськості, визначений особливостями соціальних інституцій Модерну, що є безпосереднім іманентним ду ховно-ціннісним супроводом суспільного життя, фоновим щодо експліцитних ціннісно-нор- мативних програм та стратегій вчинення індивідів у суспільному житті, зорієнтованих на оптимізацію суспільної взаємодії. Моральні цінності в межах перехресного консенсусу є міні- малістськими (оскільки їх набір, спроможний об’єднати всіх членів суспільства, є базовим для них усіх, безвідносно до сповідуваних ними всеохопних доктрин, тобто змістовно бід ним, ла- конічним), контекстуальними (модульними/рухливими, релевантними суспільним духовним запитам, змінюваними в перебігу пошуку об’єднавчого мінімуму) та універсальними в своїй зо бов’язувальній чинності. Перехресний консенсус унеможливлює перетворення будь-якої все- охопної моральної доктрини на реґулятивну ідею суспільного життя і задає формальну гори- зонтальну суспільну взаємодію, кориґовану в режимі реального часу.
The article is focused on the overlapping consensus model in the space of public morality and possibilities of its practical realization for the development of public consent. In his search for reliable arrangement of public unity John Rawls defines comprehensive moral doctrines and political doctrines as beliefs within private and public spheres, respectively. Overlapping consensus provides public consent in the public space (concerning political doctrines), beyond beliefs of private sphere (comprehensive moral doctrines). Moral values of overlapping consensus form the sphere of public morality, effective in definite historic democratic society. Rawls called it a well-ordered society. Definite historic character of a well-ordered society is predetermined by corresponding background culture. The latter can be implied as the experience of citizenship, conditioned by peculiarities of social institutions of Modernity. It is immediate immanent axiological accompaniment of the public life, background one concerning explicit ethical normative programs and strategies of acting by individuals in public life, directed on optimization of public interaction. Moral values within overlapping consensus are minimalistic (because of their set able to unite all members of a society is the basic one for all of them, irrespectively to their comprehensive mo ral doctrines, i.e. poor in content, laconic one), contextual (module/ flexible, relevant to public spiritual requests, transforming during the search for integrity minimum) and universal in their imperative power. Overlapping consensus makes impossible transformation of any comprehensive moral doctrine into the regulative idea of public life and set formal horizontal social interaction, which is corrected in real time mode.
|
|
|
32.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Всеволод Хома
Vsevolod Khoma
На шляху до експансивного політичного лібералізму: підхід спроможностей Марти Нусбаум як реінтерпретація ідей раннього Джона Ролза
On the way to expansive political liberalism: Martha Nussbaum’s capability approach as a reinterpretation of the ideas of young John Rawls
abstract |
view |
rights & permissions
Ідеї пізнього (після 1993), а особливо раннього (до початку 70-х років ХХ століття) періодів творчості Ролза рідко стають предметом серйозної уваги. На думку автора, ця ситуація усталює стереотипні й однобічні тлумачення. Натомість предметна увага до Ролзових ідей раннього (проєкт натуралістичної етики на протестантських засадах, об’єктивна мораль, яка конституюється через факт сприйняття інших як людей, сильне визначення людської природи) і пізнього («політична концепція», «фонова культура», «публічний розум») етапів дає підстави істотно збагатити поле інтерпретацій в сучасній політичній філософії. Мета цієї статті потрійна: довести, (1) що критика Мартою Нусбаум пізніх ідей Ролза, запропонована в межах підходу спроможностей, не є вичерпною; (2) що ця критика постане більш плідною, якщо спиратиметься на деякі ранні ідеї самого Ролза, які той згодом використовувати перестав; (3) що таке поєднання критичних арґументів створює нову версію політичного лібералізму, послідовнішу за версії як пізнього Ролза, так і Нусбаум. Цю версію автор пропонує називати «експансивним (тобто таким, що здатний до роз- ширення) політичним лібералізмом» (далі ЕПЛ). Важливим компонентами ЕПЛ є ідея Генрі Ричардсона про взаємодоповнюваність «благого» та «правильного», арґумент пайдеї, а також інтерпретації підходу спроможностей в рамках «розумних всеохопних доктрин». Спираючись на ці компоненти, автор описує механізм впливу на «фонову культуру», з якої потім наро- джується «публічний розум», що буде визначати «політичну концепцію» Ролза. Таким чином, у рамках ЕПЛ «політична концепція» може розширюватися. Через взаємодоповнюваність «благого» та «правильного» вона набуває здатності краще реаґувати на політичні виклики, зберігаючи водночас непорушність фундаментальних політичних принципів суспільства.
The ideas of later Rawls (after 1993) and particularly his early period of work (before the 70s of the 20th century), rarely become the subject of serious attention. In the author’s view, this situation establishes stereotypical and one-sided interpretations. However, objective attention to Rawls’ ideas of the early period (the project of naturalist ethics based on the protestant basis, objective morality, which constitutes itself through the fact of perception of others as human beings, robust definition of human nature) and later («political conception», «background culture», «public reason») period of work let us substantively enrich the field of interpretation in contemporary political philosophy. The aim of this article is triple: to prove (1) that Martha Nussbaum’s critique of later John Rawls, proposed within capabilities approach, is not exhaustive; (2) that this critique will arise as more fruitful if it will use several early ideas of Rawls, which he later stopped using; (3) that such an overlap of arguments creates a new version of political liberalism, more consistent than later Rawls’ version and Nussbaum’s. The author proposes to name this version with the term «expansive (the one, which can expand) political liberalism» (hereafter EPL). The important components of EPL are the idea of Henry Richardson about the complementarity of «good» and «right», a thesis about the necessity of civic education, and also the interpretation of capabilities approach within «reasonable comprehensive doctrines». Based on these components, the author describes the mechanism of impact on the «background culture», from which the «public reason» emerges, which will define Rawls’ «political conception». Accordingly, the «political conception» can expand within EPL. Because of the complementarity of «good» and «right», it gains the ability to respond better to the political challenges, while maintaining the inviolability of fundamental political principles of society.
|
|
|
33.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Валерій Жулай
Valeriy Zhulay
Феномен події в моральнісному вимірі: внутрішня форма та клю чові чинники
Phenomenon of the event in moral dimension: inner form and crucial factors
abstract |
view |
rights & permissions
У статті поставлено питання — що постає як подія, коли ми розглядаємо існування людини в етичному вимірі? Розглянуто рівні здійснення людиною того, що вона визначає для себе як морально зна- чуще, а також можливості сприйняття зазначеного здійснення іншими членами моральної спільноти. Це завдання, на думку автора, вимагає уваги до моральнісного виміру існування людини, в якому з’являється можливість діагностувати і змістовно аналізувати зміни, що призводять до моральнісного зсуву у світогляді людини. Зміни такого рівня концептуалі- зуються як моральнісна подія (а не моральнісна оцінка певної події: така оцінка може зали- шати людину незмінною). Автор виокремлює два рівні моральнісної подієвості: перший — моральнісне самоздійснення людини, яке саме по собі може призводити лише до умовної по дії- для-себе і просто визнається іншими членами спільноти; і другий — коли зазначене вище самоздійснення інші приймають, що і стає власне моральнісною Подією. Відштовхуючись від поняття «визнання», як його розробляв Ч. Тейлор, автор висуває думку, що зазначене поняття є недостатнім для того, щоб можна було говорити про «пов- ноцінне» сприйняття моральнісної події іншими. На думку автора, запроваджений у розвідці концепт «прийняття Іншими» дає змогу тематизувати такі важко фіксовані складові мо- ральнісної події, як зміна внутрішніх почуттєво-розумових віро-гідностей людини та її віру- вальної налаштованості. Крім цього, обґрунтовано доцільність розгляду моральнісної події через її внутрішній простір і час як форми подієвості. Внутрішній простір моральнісної події визначено як при- сутність, а внутрішній час — як її драматургія.
The article raises a question of what turns out to be the event, if we take human existence in its ethical dimension. The author explores the levels of actualization by a person of that, which is considered by he or she as morally significant, as well as possibilities of accepting this actualization by other members of the moral community. To the author’s opinion, this task demands a special attention to the ethic dimension of human existence, where a possibility appears to diagnose and analyze changes, which bring about an ethical shift of one’s moral set. Changes of such a level are conceptualized in the article as moral event (and not just a moral assessment of an event, which can leave a man untouched). The author sets apart the two levels of moral eventness: the first is moral self-actualization, which entails no more than event-for-itself to be merely recognized by other members of the community, and the second — when aforementioned self-actualization is accepted by others to become the moral Event as such. Starting out from the notion of “recognition” worked out by Charles Taylor, author claims that this notion is insufficient for thorough understanding of a “fully-fledged” acceptance of the moral event by others. The concept of “acceptance by Others”, introduced in the article, makes it possible to grasp such hardly defined components of the moral event as alterations in inner emotional, intellectual and faith-focused dispositions of a human being. Additionally, author grounds the idea of exploring the moral event through its inner space and time as forms of eventness. Inner space of the moral event is defined as the presence, while inner time as its dramaturgy.
|
|
|
34.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Олександр Габович, Володимир Кузнєцов
Oleksandr Gabovich
Огляд сучасної філософії науки (ст.1)
Overview of modern philosophy of science (art. 1)
abstract |
view |
rights & permissions
Поняття «філософія науки» незаперечно увійшло до сучасного філософського дискурсу. У філо- софському та науковому середовищах є різні тлумачення філософії науки. Власне науку тради- ційно вважають суспільною інституцією, створеною з метою здобуття та застосування знань про природні та штучні реалії. Водночас введення поняття «філософія науки» було б три віальним, якби його обсяг зводився до перетину обсягів понять «наука» і «філософія». Пе ре- хід від тлумачення науки загалом до її розуміння як сукупності конкретних наук з особ ливими предметними галузями викликає виокремлення із загальної філософії науки групоцентрованих філософій наук на кшталт філософії біології, філософії психології, філософії технічних наук, філософії медицини, філософії соціальних наук, філософії інформаційних наук, філософії фізи- ки, філософії математики, філософії філософії тощо. У статті виокремлено різновиди сучас- ної філософії математичних та природничих наук. Специфічні ознаки цих наук аналізовано за допомоги графових класифікацій відповідних філософій. Підкреслено важливість для всіх різ- новидів філософії науки використовуваних ними реконструкцій практичних теорій. У першій частині окреслено мету статті й розглянуто предметні та теоретичні класифікації філосо- фій науки, у другій — оцінні, називні, теоретико-реконструктивні та мовно-реконструктив ні, а також зроблено висновки щодо доцільності застосування цих класифікацій до філософій суспільних та гуманітарних наук. В підсумку автори висновують , що, незважаючи на попу- лярність у філософсько-науковому середовищі різкого протиставлення класичної та некласич- ної фізики, для цього немає ґрунтовних об’єктивних підстав.
The concept of "philosophy of science" is undeniably the part of modern philosophical discourse. There are different interpretations of the philosophy of science in philosophical and scientific circles. In fact, science is traditionally considered a social institution created to acquire and apply knowledge about natural and artificial realities. At the same time, the introduction of the concept of "philosophy of science" would be trivial if we reduce its scope to the intersection of the concepts of "science" and "philosophy". The transition from the interpretation of science in general to its understanding as a set of specific sciences with special subject areas causes the separation from the general philosophy of science group-centered philosophies of science such as philosophy of biology, philosophy of psychology, philosophy of technical sciences, philosophy of medicine, philosophy of social sciences, philosophy of mathematics, philosophy of philosophy, etc. The article highlights the varieties of modern philosophies of mathematical and natural sciences. Specific features of those sciences are analyzed on the basis of graph classifications of the respective philosophies. The importance of reconstructions of practical theories is emphasized for all kinds of philosophies of science used by them. The first part outlines the purpose of the article and considers subject and theoretical, the second — evaluative, nominal, theoretical- reconstructive and linguistic-reconstructive classifications of philosophies of science. As a result, the conclusions are made about the problematic application of these classifications to the philosophies of social sciences and humanities.
|
|
|
35.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Марія Култаєва
Mariia Kultaieva
Школа мислення, шляхетності духу і громадянської мужності (до 75-річчя Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)
The school of thinking, nobility of philosophical spirit and civil courage (to the 75-th anniversary of H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine)
abstract |
view |
rights & permissions
У статті йдеться про культурне та освітнє значення Інституту філософії НАН України для духовного розвитку українського суспільства. З позиції включеного спостерігача відтворено ок ре мі епізоди його історії. Розглянуто символічну роль Г.С. Сковороди у самовизначенні Інс- ти туту як центру формування світоглядної культури нації та визначення її ціннісних орієн- тацій. Крізь призму інтуїції М. Гайдеґера щодо небезпек, які загрожують філософському мис- ленню, відображено у відповідній метафориці можливості діалектичного зняття загроз, що з ними стикається «Київська філософська школа». Розкрито спорідненість сковородинів ської та західноєвропейської філософських традицій, а також роль Інституту філософії у форму- ванні духовної культури нації та національно свідомої наукової спільноти.
The article emphasizes the cultural and educational importance of H. Skovoroda Institute of Phi losophy for the spiritual development of the Ukrainian society, especially in the direction of democracy and establishment of the worldview culture as a requirement for the culture of freedom. From the position of the included observer the author of the article describes some episodes of relationship in the scientist’s communities which can be defined as justice and solidary community. On the basis of the Heidegerian scheme, some dangers are analyzed as demands addressed to philosophical thinking. This scheme is used by structuring of the article. The metaphoric of these dangers indicates the contextual problems which are important for producing of philosophical ideas. The experience of the Institute of Philosophy gained by solving of problems is very remarkable for the fulfillment of philosophical studies and educational practices especially by mentoring of the postgraduate students. The fact of naming the Institute after H. Skovoroda is regarded as a symbolic act with a great creative potential and energy which can be used for reviving of national traditions of philosophical thinking. The role of lyric in activating of philosophical ideas is showed. The symbiotic coexisting of the poetry, art, journalism and philosophy is one of the original features of the Skovorodian tradition caring by the well-known representatives of the Institute. All these characteristics joined with the civic culture, which was demonstrated by all generations of the Institute, allow defining it as a metaphysical place with the ability both to follow on the road of the way of light and to represent it on the landscapes of philosophical science and education. The history of the Institute, especially, in the period of its post-totalitarian transformations, gives the opportunity of taking comparison with the Institute for Social Research Frankfurt. The civic courage of the Ukrainian intellectual elites was always initiated, supported and generated by philosophers gathering in Institute of Philosophy.
|
|
|
36.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Леонід Фінберг
Леонід Фінберг
«Філософська і соціологічна думка» наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття
«Філософська і соціологічна думка» наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття
|
|
|
37.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
В. Козловський, В. Терлецький, В. Циба
V. Kozlovskyi
Кант і метафізика: традиція і сучасність. Семінар Кантівського товариства в Україні (В. Козловський, В. Терлецький, В. Циба)
Kant and metaphysics: tradition and modernity. Seminar of the Kant Society in Ukraine
abstract |
view |
rights & permissions
12 червня 2021 року Кантівське товариство в Україні зорганізувало і провело online черговий семінар, цього разу присвячений настільки ж давній і контроверсійній, наскільки ж і досі дис- кусійній темі «Кант і метафізика». У заході взяли участь науковці, незалежні дослідники, а також викладачі та студенти провідних вищих навчальних закладів України — Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Національного університету «Києво-Моги лян- ська академія», Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка та Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Доброю нагодою для цьогорічного семінару стала 240 річниця публікації «Критики чистого розуму» (1781) — тексту, який виявився парадигматичним для всієї філо- софії епохи модерну. Звісно, всі учасники заходу — як у доповідях, так і при обговоренні — не могли обійти мовчанням задум Кантової «Критики» як критики традиційної метафізики. Утім, не менш цікавими виявилися також інші теми: і еволюція Канта як метафізичного мислителя, і фундаментальна проблема співвідношення метафізичного і наукового знання, і місце метафізичної проблематики в контексті третьої «Критики». Окремо було відзначено інтерпретацію першої «Критики» Канта в сучасному американському кантіанстві. Нижче публікуємо доповіді тих учасників, які дали згоду на оприлюднення своїх матеріалів.
12 червня 2021 року Кантівське товариство в Україні зорганізувало і провело online черговий семінар, цього разу присвячений настільки ж давній і контроверсійній, наскільки ж і досі дис- кусійній темі «Кант і метафізика». У заході взяли участь науковці, незалежні дослідники, а також викладачі та студенти провідних вищих навчальних закладів України — Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Національного університету «Києво-Моги лян- ська академія», Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка та Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Доброю нагодою для цьогорічного семінару стала 240 річниця публікації «Критики чистого розуму» (1781) — тексту, який виявився парадигматичним для всієї філо- софії епохи модерну. Звісно, всі учасники заходу — як у доповідях, так і при обговоренні — не могли обійти мовчанням задум Кантової «Критики» як критики традиційної метафізики. Утім, не менш цікавими виявилися також інші теми: і еволюція Канта як метафізичного мислителя, і фундаментальна проблема співвідношення метафізичного і наукового знання, і місце метафізичної проблематики в контексті третьої «Критики». Окремо було відзначено інтерпретацію першої «Критики» Канта в сучасному американському кантіанстві. Нижче публікуємо доповіді тих учасників, які дали згоду на оприлюднення своїх матеріалів.
|
|
|
38.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2022 >
Issue: 1
Л. Белей, Ю. Буйських, Є. Буцикін, В. Кебуладзе
L. Belei
Про проблеми первісної ментальності українською мовою (Л. Белей, Ю. Буйських, Є. Буцикін, В. Кебуладзе)
On the problems of the primitive mentality in Ukrainian (L. Belei, Yu. Buiskykh, Ye. Butsykin, V. Kebuladze)
abstract |
view |
rights & permissions
У цьому числі «Філософської думки» ми публікуємо матеріали семінару «Лабораторії науко- вого перекладу», які відображають обговорення українського перекладу твору Франца Боаса «Розум первісної людини». Семінар відбувся 22 грудня 2021 року в Українському центрі між- народного ПЕН-клубу за підтримки громадської організації «Лабораторія законодавчих іні- ціатив», Міжнародного фонду «Відродження», видавництва «Темпора» в партнерстві з Ук- раїнським центром міжнародного ПЕН-клубу. Текст українського перекладу представив перекладач твору Єгор Буцикін. Експертами були Лесь Белей та Юлія Буйських. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе
У цьому числі «Філософської думки» ми публікуємо матеріали семінару «Лабораторії науко- вого перекладу», які відображають обговорення українського перекладу твору Франца Боаса «Розум первісної людини». Семінар відбувся 22 грудня 2021 року в Українському центрі між- народного ПЕН-клубу за підтримки громадської організації «Лабораторія законодавчих іні- ціатив», Міжнародного фонду «Відродження», видавництва «Темпора» в партнерстві з Ук- раїнським центром міжнародного ПЕН-клубу. Текст українського перекладу представив перекладач твору Єгор Буцикін. Експертами були Лесь Белей та Юлія Буйських. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе
|
|
|
39.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 2
До читачів
Editorial
|
|
|
40.
|
Filosofska Dumka:
Volume >
2021 >
Issue: 2
Сергій Йосипенко
Сергій Йосипенко
Переднє слово
Foreword
|
|
|